Австро-Угорщина - Дуалістична монархія ( 9 клас)

Після революційних подій 1848-1849 року та поразки у війні з Прусією,  Австро-Угорщина втратила провідне становище великої держав та стала вразливою для піднесення національно-визвольної боротьби пригноблених народів. Виходячи з цього Австрія змушена була піти на компроміс з найбільш розвинутою нацією імперії – угорцями. Таким чином унітарну державу було перетворено на дуалістичну монархію – Австро-Угорщину, що складалася формально з двох незалежних частин – Австрійської імперії та Угорського королівства під владою єдиного монарха. 8 червня 1867 року Франц Йосип Габсбург коронувався як угорський король, залишаючи одночасно і титул імператора Австрії.

Вчитель застосовує прийом пояснення для розкриття терміну «дуалістична монархія»

Дуалістична монархія – форма державного правління, за якою поряд з монархом функціонують парламент та уряд.

Завдання учням: законспектувати зміст поняття.

Вчитель застосовує прийом аналітичного опису для висвітлення особливостей політичного устрою Австро-Угорської імперії.

Кожна з двох частин Австро-Угорської імперії мала власний двопалатний парламент, зберігала адміністративну самостійність, загальні питання вирішувалися на засіданнях імперського парламенту. Австрія та Угорщина залишали за собою власні уряди, за винятком трьох спільних міністерств – військового, закордонних справ та фінансів.

Згідно з конституцією 1867 р. Австро-Угорщина зберігала напівабсолютистську форму правління і становий порядок формування верхніх палат парламентів. Імператор контролював виконавчу владу та залишав за собою право видавати укази, що мали силу законів.

15 березня 1867 р. була укладена особлива економічна угода між Австрією та Угорщиною, що визначала розмір участі обох країн у покритті спільних державних витрат.

Завдання учням: законспектувати особливості політичного устрою.

2. «Клаптикова імперія»

Вчитель використовує прийом бесіди для висвітлення питання територіального складу Австро-Угорської імперії.

Вчитель. Об’єднана Австро-Угорщина була однією з найбільших держав Європи. Пригадайте, які країни входили до складу А-У імперії? Прогнозована відповідь учня: Австрії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Боснії та Герцоговини, а також частини Італії, Румунії, Польщі та України.

На відміну від більшості Європейських держав А-У була багатонаціональною імперією. На її території проживали різні національні групи. Найбільш велику групу становили німці та австрійці, за ними були угорці, чехи та словаки, серби і хорвати, поляки, українці та румуни.

До національних розходжень додавалися ще й релігійні: австрійці, італійці, ховати та поляки сповідували католицизм, чехи – протестантизм, боснійці – мусульманство, українці – православ’я або уніатство.

За такої кількості різних національностей імперський уряд всіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності, нерідко, використовуючи при цьому політику національного розбрату.

У той же час, враховуючи зростання впливу окремих націй правлячі кола були змушені надати їм обмежене самоврядування. У Хорватії, Чехії і Галичині діяли власні конституції, існували місцеві парламенти й органи самоврядування.

Різноманіття національного й релігійного складу викликало до життя національні рухи.

3. Особливості соціально-економічного розвитку Австро-Угорщини.

Найбільш розвинутими у промисловому відношенні були Австрія та Чехія. На частку Чехії припадало 86 % виплавки металу та понад 50% текстилю в австрійській частині.

Значну частку в індустріального розвитку країни становив іноземний капітал. Провідні галузі А-У промисловості фінансувалися німецьким капіталом, французам належали заводи «Шкода», частина залізниць, шахти і чавуноливарні заводи.

Робітничий стан А-У був нечисленним і концентрувався переважно в містах. Дві третини населення проживало на селі, займаючись сільським господарством і дрібними промислами.

На відміну від більшості Європейських держав А-У була багатонаціональною імперією. На її території проживали різні національні групи. Найбільш велику групу становили німці та австрійці, за ними були угорці, чехи та словаки, серби і хорвати, поляки, українці та румуни.

До національних розходжень додавалися ще й релігійні: австрійці, італійці, ховати та поляки сповідували католицизм, чехи – протестантизм, боснійці – мусульманство, українці – православ’я або уніатство.

За такої кількості різних національностей імперський уряд всіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності, нерідко, використовуючи при цьому політику національного розбрату.

У той же час, враховуючи зростання впливу окремих націй правлячі кола були змушені надати їм обмежене самоврядування. У Хорватії, Чехії і Галичині діяли власні конституції, існували місцеві парламенти й органи самоврядування.

Різноманіття національного й релігійного складу викликало до життя національні рухи.

3. Особливості соціально-економічного розвитку Австро-Угорщини.

Найбільш розвинутими у промисловому відношенні були Австрія та Чехія. На частку Чехії припадало 86 % виплавки металу та понад 50% текстилю в австрійській частині.

Значну частку в індустріального розвитку країни становив іноземний капітал. Провідні галузі А-У промисловості фінансувалися німецьким капіталом, французам належали заводи «Шкода», частина залізниць, шахти і чавуноливарні заводи.

Робітничий стан А-У був нечисленним і концентрувався переважно в містах. Дві третини населення проживало на селі, займаючись сільським господарством і дрібними промислами. 

Назва країни	Процеси становлення незалежності
Болгарське князівство	Державний лад Болгарського князівства було визначено в Тирновській конституції 1879 р. За формою правління країна стала конституційною монархією, а князем у 1887 році було обрано Фердинанда Кобурга. 1908 р. Болгарія проголошує повну держану незалежність.
Румунія	У 1862 році князівства Молдова і Волощина були об’єднані в єдину державу – Румунію. У травні 1877 Румунія проголосила незалежність. У 1881 Кароль Гогенцоллерн прийняв королівський титул.
Сербія	У 1882 р. Сербія була проголошена королівством. Після проголошення незалежності в країні точилася боротьба , що призвела до державного перевороту у 1903 році на чолі з петром Карегеоргієвичем . Прив’язані до зовнішньополітичних інтересів Росії.
Чорногорія	Проголошена королівством у 1910 р.
Боснія та Герцоговина	У 1818 році землі були окуповані АУ, а в 1908 р АУ повністю анексувала ці землі до складу своєї території

VI. Домашнє завдання

1.     Заповнити таблицю «Клаптикова імперія»

Народи	Частка кожного народу в загальній кількості населення	Релігія	Економічний розвиток	Місцеві органи влади

2.     Поміркуйте, чи може український народ вважати культурну спадщину АУ своєю?