Бомбардування Югославії силами НАТО

Бомбардування Югославії силами НАТО (в джерелах НАТО — операція «Союзна сила» (англ. Operation Allied Force, у сербських джерелах — агресія НАТО (серб. НАТО агресија)  — військова операція блоку НАТО проти Союзної Республіки Югославія в період з 24 березня по 10 червня 1999 року, що стала завершальним етапом Косовської війни, призвівши до виводу югославських військ з території краю Косово й Метохія та до його переходу під контроль сил НАТО, а пізніше — ООН.

Двадцять років тому НАТО розпочала масовані бомбардування Союзної Республіки Югославія (Сербія і Чорногорія), намагаючись припинити етнічні чистки на півдні Сербії – у Косові, населеному албанцями. Повітряні нальоти тривали більше двох місяців, але таки досягли своєї мети – Сербія змушена була вивести свої війська з Косова та передати контроль над краєм міжнародному
контингенту.

Сербія, без участі якої не обійшовся жоден етнічний конфлікт на території колишньої Югославії та яка активно просувала ідеологему “великої Сербії”, провокуючи та роздуваючи міжнаціональні чвари, у 1999 році була примушена до миру. Внаслідок силової операції Північноатлантичного альянсу Белграду не лишалося нічого іншого, як піти на умови міжнародної спільноти. Відтоді суперечки щодо правомірності дій НАТО не стихають – адже через позицію Росії та Китаю Радбез ООН так і не зміг надати Альянсу мандат Організації Об’єднаних Націй.

Всі ці роки Москва активно просуває власні міфи: про свою виключну роль у владнанні конфлікту; про “злочини НАТО”; про агресивну війну Альянсу на території Європи з “країною-переможницею фашизму” тощо.

Чим далі в часі віддаляється від нас громадянська війна в колишній Югославії, тим більше міфів і фальсифікацій вона породжує. Найбільших зусиль у царині міфотворчості та підміні понять відіграють Росія та Сербія, яка вважається союзником першої на Балканах та відома своїми проросійськими настроями. Що не заважає їй активно вести переговори щодо вступу до Європейського Союзу та НАТО.

Бомбардування припинилися 9 червня 1999 року після того, як представниками армії СРЮ і НАТО в македонському місті Куманово був підписаний військово-технічний договір про виведення з території Косова військ і поліції Союзної Югославії і про розміщення на території краю міжнародних збройних сил. 10 червня генеральний секретар НАТО Хав'єр Солана віддав наказ про припинення повітряних атак. Того ж дня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію № 1244. Зокрема, цей документ передбачав введення на територію Косова і Метохії військового миротворчого контингенту, чисельність якого вже незабаром досягла 37 тисяч військовослужбовців, що представляли армії 36 країн світу.

За 78 днів регулярних бомбардувань території Югославії загинули до 528 мирних жителів. Від бомб, крилатих ракет і в зіткненнях з албанськими націоналістами в Косові загинули 1002 військовослужбовців і поліцейських.

За офіційними даними НАТО, в ході кампанії альянс втратив загиблими двох військовослужбовців (екіпаж американського гелікоптера AH-64, що розбився в ході тренувального вильоту в Албанії).

Остаточний розмір збитків, завданих промисловим, транспортним і цивільним об'єктам СРЮ, не був названий. За різними оцінками, він вимірювався сумою від 50 до 100 млрд доларів. Були знищені або серйозно пошкоджені близько 200 промислових підприємств, нафтосховищ, енергетичних споруд, об'єктів інфраструктури, зокрема 82 залізничних і автомобільних мости.

Знищено близько 90 пам'ятників історії і архітектури, більше 300 будівель шкіл, вишів, бібліотек, більше 20 лікарень. Близько 40 тисяч житлових будинків повністю зруйновано або пошкоджено.

Масовані бомбардування перетворили всю територію Югославії на зону екологічного лиха. Бомбардування нафтопереробних і нафтохімічних заводів привели до випадання чорного кислотного дощу. Нафта, нафтопродукти і токсичні речовини уразили водну систему Югославії та інших Балканських країн.

Резолюцією ООН № 1244 (1999) було підтверджено суверенітет і територіальну цілісність Союзної Республіки Югославії, але 2008 року було проголошено незалежність Косова, яку визнали більшість країн НАТО.